Андрій Турак, директор з розвитку ГО Junior Achievement Ukraine.
Згадую себе як студента. Виявляється, я зовсім не був готовий до дорослого життя. Мене взяли на першу роботу лише після двох місяців безоплатної практики в тій же компанії. А так, без досвіду, шанси мінімальні.
Потім був час стабільної роботи і оплати за неї. Але з початком кризи 2008 року я зрозумів, що та стабільність була умовна. Масові скорочення, при чому не тільки в Україні, але і в інших країнах.
Одного разу я познайомився з людиною, яка змінила моє життя однією фразою: «Твої гроші лежать в кишенях інших людей. Які товари чи послуги ти можеш їм запропонувати, щоб вони були щасливими тобі за них заплатити?» Він навчив мене заробляти самостійно, незалежно від економічної ситуації. Навчив бачити проблеми і шукати їх вирішення. Тобто я зумів думати як підприємець, а не просто як найманий працівник.
Це змінило все моє життя. Після 2008 року були нові економічні перепади. У 2013–2014 роках – під час Революції Гідності. Потім у 2020–2021 роках – у період пандемії. І тепер, у лютому 2022-го, коли відбулося повномасштабне військове вторгнення. Але у жоден з цих періодів мої доходи ніколи не падали на нуль, як у 2008 році. Адже я вже працював сам на себе і швидко знаходив рішення у складних ситуаціях.
Зараз я відчуваю обов’язок допомагати молодим людям розвивати підприємницькі навики. Щоб вони не думали, як поїхати за кордон на заробітки, а вміли заробляти тут, в Україні.
Одним з найкращих моментів, коли я поділився своєю історією і допоміг молоді почати думати як підприємці, був Табір підприємництва від Junior Achievement Ukraine у Запоріжжі в лютому 2022 року. Буквально за кілька днів до 24 числа.
Після заходу багато дітей говорили, що вони вперше у житті почали думати масштабніше і змінили парадигму мислення: не шукати зарплату, а шукати проблеми, які можна вирішити, створивши свій бізнес.
Учні, які брали участь у Таборі підприємництва, можливо, стануть першими підприємцями у своєму родоводі. Вони можуть змінити долі всіх наступних поколінь своєї сім’ї, ставши підприємцями. Адже в їхніх родинах ніколи так не мислили і не вчили цьому своїх нащадків.
І цей Табір підприємництва мене дуже сильно змінив.
По-перше, я значно прокачав свої навики публічних виступів і наставництва. Діти – дуже вибаглива аудиторія. Захопити увагу дітей, які звикли до лавин контенту у соцмережах, не так просто. Треба бути дійсно цікавим для них. Говорити їхньою мовою і давати їм справжню цінність. І якщо діти під час кава-пауз стають в черги, щоб зробити з тобою селфі, то ти вже далеко не просто черговий спікер на сцені. Ти на них реально впливаєш, і вони готові тебе слухати годинами.
По-друге, я дуже сильно прокачав лідерські навики. Працювати з людьми, коли ти платиш їм зарплату, – це одне. А впливати без фінансів – це зовсім інше. Потрібно бути справжнім лідером і прикладом для дітей. А це не так просто. Підлітки дуже сильно відчувають «своїх» і «чужих». Ти маєш бути настільки «своїм», щоб вони в тобі бачили себе у майбутньому. Щоб вони думали: «Якщо він зміг, то і я також зможу».
По-третє, я дуже сильно збільшив своє коло спілкування. Нетворкінг зріс на сотні людей: від викладачів і учнів до представників департаментів освіти, бізнес-асоціацій і підприємців. Це безцінний досвід. Оскільки майже завжди нові контакти – це нові можливості для співпраці і росту.
І по-четверте, як наслідок перших трьох пунктів, збільшився мій дохід.
Це дивовижно. Я зробив цей крок виключно на альтруїстичних засадах. Поїхав ментором у Запоріжжя, бо відчував внутрішній обов’язок поділитися своєю історією з дітьми. І неочікувано все це повернулося мені сторицею. Приділіть 1-2 години часу на тиждень бізнес-менторству. Просто розкажіть свою історію. Направте дітей своїми порадами.
І ви побачите, як зміниться на краще життя ваших учнів. А добро, яким ви щиро ділитеся, обов’язково повернеться до вас.
Джерело: www.osvita.ua
